ПСИХОДІАГНОСТИКА

Психодіагностика - це галузь психологічної науки, а також сфера психологічної практики, яка пов'язана з розробкою і використанням методів розпізнавання психологічних особливостей людини, його діяльності та взаємодії з іншими людьми. 

У психології діагностується не хвороба, а психологічна індивідуальність або її окремі характеристики.

Як експериментально-психологічна наука психодіагностика своїм предметом має індивідуальну варіативність психологічних змінних. У цьому психодіагностика схожа з диференціальної психологією. У диференціальної психології ставиться завдання пошуку загальнопсихологічних закономірностей індивідуально зумовленої варіативності психологічних параметрів. Для вирішення цього завдання необхідно надійне, точне виявлення таких параметрів, що і забезпечується психодіагностичними процедурами. У психодіагностичне експерименті єдиної змінної є психологічна характеристика індивідуальності.

Необхідно відзначити наступні відмітні особливості психодіагностики: 

• 
  по-перше, вона акумулює в собі практично всі психологічне 
• 
  Психодіагностика є універсальним науковим інструментом, використовується у всіх прикладних галузях психології і безпосередньо на практиці. Як у медицині без психодіагностики неможлива терапія, так і в психології психодіагностика явно чи неявно і передує, і супроводжує, і завершує будь-яка взаємодія психологічної науки з практикою: у педагогіці, при консультуванні, відборі, тренінгу і т.д.; 
• 
  по-третє, психодіагностика має двосторонній зв'язок з прикладними проблемами, так як історично її виникнення було обумовлено не потребами психологічної науки, а зовнішніми проблемами або запитами практики. 

Головна мета сучасної психодіагностики - постановка діагнозу, забезпечує вирішення практичних завдань: допомога у психічному та особистісному розвитку людини, створення умов для проведення прицільної корекційно-розвивальної роботи, вироблення рекомендацій, проведення психотерапевтичних заходів. На реалізацію цієї мети направлено і конструювання психодіагностичних методик.
^ Психодиагностические ситуації та завдання.

Розрізняють ситуацію клієнта і ситуацію експертизи (атестації).

У першій ситуації людина сама звертається за допомогою до психолога,

він охоче йде на співпрацю, намагається виконати інструкції як

можна більш точно, не має свідомих намірів прикрасити себе

або фальсифікувати результати.

У другій ситуації людина знає, що піддається експертизі, ста-

рается витримати «іспит», а для цього цілком усвідомлено контролює

свою поведінку і свої відповіді так, щоб виглядати в максимально виграти-

Ришнов світлі (або добитися своєї мети навіть ціною симуляції відхилений-

ний або розладів).

У ситуації клієнта до діагностичного інструменту можна пред-

являти набагато менш жорсткі вимоги щодо його захищеності

від свідомої фальсифікації, ніж у ситуації експертизи.

Психодіагностичні завдання (і ситуації психодіагностики в це-

лом) можна розрізняти також з точки зору того, хто і як буде викорис-

зовать діагностичні дані та яка відповідальність психодиагноста

у виборі способів втручання в ситуацію обстежуваного.

1. Дані використовуються фахівцями суміжного профілю для по-

становки непсихологічного діагнозу або формулювання адміністра-

тивного рішення.

2. Дані використовуються самим психодиагностом для постановки пси-

хологические діагнозу, хоча втручання в ситуацію обстежуваного

здійснюється іншими фахівцями.

3. Дані використовуються самим психодиагностом для постановки пси-

хологические діагнозу, який служить йому підставою (або для його

колег-психологів) для розробки шляхів психологічного впливу.

4. Діагностичні дані використовуються самим обстежуваним з метою

саморозвитку, корекції поведінки і т.п. У цій ситуації психолог несе

відповідальність за коректність даних, за етичні, деонтологічні

аспекти «діагнозу» і лише частково за те, як цей діагноз буде викорис-

зован клієнтом.